Микола Лисенко –
МУЗИЧНЕ СЕРЦЕ УКРАЇНИ

Урок-конференція у 8 класі

Мета: розвиток креативного підходу учнів до вивчення життя, творчої діяльності композитора, пам’яті, вміння аналізувати, спів ставляти та робити висновки з прослуханого матеріалу, розширення світосприйняття, словарного запасу; розуміння як, чому і за яких обставин виникає музика у композитора; виховання почуття патріотизму, любові до рідної землі, відповідальності за історичну долю свого народу, альтруїстичні почуття.

Обладнання: презентація, аудіо, ПК, портрет композитора, портрет О.Вересая,  плакати з епіграфами, книжкова виставка письменників, на твори яких композитор написав музику (Т.Шевченко, М.Гоголь, Котляревський, І.Франко, А.Міцкевич, М.Старицький, В.Шекспір, Я.Щоголів, Л.Українка, С.Руданський, Є.Гребінка.)

Тип уроку:  урок - конференція

ХІД УРОКУ

Вчитель: слайд1 Микола Віталійович Лисенко – видатний український композитор другої половини ХІХ – початку ХХ століття. Він став основоположником української класичної музики, увійшов в історію національного мистецтва і як талановитий диригент, вдумливий педагог, вчений фольклорист і визначний музично-громадський діяч.

Біографи: слайд2

Народився Микола Лисенко у 1842 році в селі Гриньки на Полтавщині. Вже з раннього дитинства він тягнувся до музики, слухав народну пісню.

Слайд3

Першою вчителькою його була мати, Ольга Єреміївна Лисенко – досить добра піаністка. Навчання проходило успішно. В три-чотири роки він вже “по цілим годинам... підбирав одним пальцем різні мотиви” на фортепіано. Він робив в музиці великі успіхи. Техніка йому давалась надзвичайно легко, музична пам’ять з перших кроків проявлялась в незвичайних розмірах. Шестирічний хлопчик дивував всіх і швидкістю, і чистотою своєї гри, і навіть до певної міри почуттям при виконанні складних творів. Крім того, він з дивовижною легкістю запам’ятовував мотиви і підбирав їх з гармонізацією на роялі.

 Згодом його віддали в пансіон Гедуена у Києві, потім – у Харківську гімназію. Весь час Лисенко навчається музики. Фортепіанну гру він проходить під керівництвом досить відомих педагогів Паночіні та Вільчека. Перебуваючи у Харкові, він часто виступає на вечорах як піаніст та композитор.

Слайд4

Історична довідка: політизація українського національного руху – діяльність Кирило-Мефодіївського товариства, “Хлопоманів”; Кримська війна (1853-1856), загострення кризи влади; піднесення антикріпосницьких виступів на селі (зареєстровано 1600 виступів селян по царській Росії).

Вчитель: Чи мали вплив на юнака події , що відбувалися в цей час в країні? ( Відповіді учнів)

У 1859 році Микола вступає до Харківського університету, а через рік переводиться до Києва, куди переїжджають на постійне проживання і його батьки.

Історична довідка. 1859-1867 роки: відміна кріпосництва; указ російського міністра Валуєва про заборону друкування українською мовою книжок і навіть нот українських пісень; виникають політичні організації.

Вчитель: Подумайте , чому царська влада заборонила друкування нот українських пісень?( Відповіді учнів)

Лисенко поринає у студентське життя: прагне пізнати науки, бере участь у таємних гуртках молоді, влітку активно збирає  фольклор. Микола Віталійович  в цей час починає захоплюватись поезіями Тараса Шевченка, яке згодом переросло у глибоку любов до його натхненної творчості. Палке і гнівне слово Кобзаря виховало Лисенка як громадянина і митця. Вже в студентські роки Микола Віталійович збирає довкола себе любителів музики і організовує студентський хор, репертуар якого складався переважно з українських народних пісень, записаних і опрацьованих Лисенком.

Слайд5

Вчитель: Як влада відносилась до такого студента?( Відповіді учнів)

Закінчивши природничий факультет університету і захистивши магістерську дисертацію, Лисенко вирішив пов’язати свою долю з музичним мистецтвом. Треба відзначити, що у студентські роки він ніколи не припиняв навчання гри на фортепіано, постійно вивчав музику й робив перші спроби у композиції.

Протягом двох років (1867-1869) Микола Віталійович навчається у Лейпцігській консерваторії – одному з найвідоміших у Європі навчальних музичних закладів. Його вчителями були відомі педагоги. Він завершив повний курс фортепіанної гри і пройшов повний курс історії музики й усі теоретичні предмети. Екзаменаційна комісія визнала гру випускника консерваторії Миколи Лисенка гідною відзнаки і дала йому право на гастрольні подорожі по Європі.

Історична довідка.1867-1869 – в Німеччині – Визвольний рух проти феодальних порядків (кріпосництва, монархії, поміщицького володіння); боротьба за створення єдиної держави (роздрібнена на 300 князівств).

Вчитель: Як ви розумієте «Визвольний рух проти феодальних порядків (кріпосництва, монархії, поміщицького володіння)? Що відбувалося в Німеччині? ( Відповіді учнів).
Чи виїжджав хтось з вас далеко від своєї домівки? Згадайте, як ви себе почували? ( Відповіді учнів: сумував за домівкою, за рідними та друзями, а коли був за кордоном, то хотілось чути рідну мову , співати народні пісні…)

Так само себе почував  і композитор. За час перебування у Лейпцигу Микола Віталійович створив досить багато: опублікував дві збірки народних пісень для голосу з супроводом фортепіано, ряд романсів на слова Т. Шевченка, струнний квартет, тріо для двох скрипок і альта, Увертюру на тему народної пісні “Ой, запив козак, запив” і “Юнацьку симфонію”, “Українську сюїту» у формі старовинних танців на основі народних пісень”, тощо.

Слайд 6

Музикознавець: Саме в цей час його привабили народна пісня “Чого мені тяжко” : Чого мені тяжко, чого мені нудно,
Чого серце плаче, ридає, кричить,
Мов дитя голодне? Серце моє трудне,
Чого ти бажаєш, що в тебе болить?
Чи пити, чи їсти, чи спатоньки хочеш?
Засни, моє серце, навіки засни,
Невкрите, розбите – а люд навісний
Нехай скаженіє... Закрий, серце, очі.

Журналіст: Чому саме на ці вірші він написав музику? Що відбулося в його житті і спонукало до цього?(Відповіді учнів: композитор був закордоном далеко від своєї домівки, скучив за рідними . Бачив повстання німців проти монархії, поміщиків і переживав за долю своєї Батьківщини).

Кілька років по закінченні консерваторії М. Лисенко працює у Києві.

Історична довідка. 1869-1874: переслідування політичних громад, українських діячів, посилення національного гноблення. У Львові засновується товариство ім. Т. Шевченка, яке займається пропагуванням української національної ідеї – відродження української культури, традицій, української мови.

У Києві Лисенко здобуває визнання як піаніст-виконавець, як педагог. Організовує з любителів хор і дає концерти слов’янської народної музики. Записує народні пісні, зокрема від співачки-селянки Меланії Загорської. (Згодом вони увійдуть у 3-й випуск народних пісень для голосу з фортепіано). Тоді знайомиться з народним музикантом Остапом Вересаєм. А на якому інструменті він грав ви дізнаєтесь розгадавши загадку:

Музикант сліпий співає – відчуваєш в серці жар.

Інструмент свій обіймає.

 Хто ж він є ? Співець-…( Кобзар..)

Виступ Музикознавця 1. (Див. додаток)

Слайд7

Вчитель: Зустріч з новою людиною ніколи не проходить для нас безслідно. Ми спілкуємось, обмінюємось інформацією , розмірковуємо і робимо для себе якісь висновки після зустрічі. Чим приваблював Остап Вересай до себе людей? ( Відповіді учнів).

Слухання уривку “Української козак шумки” – фантазія для оркестру та обговорення:

Журналіст: Чому саме таку музику він пише? (Відповіді учнів: Надихнула зустріч  з кобзарем  і слухання його виступів)

Про його репертуар, манеру виконання, особливості дум і пісень Лисенко пише наукову працю “Характеристика музичних особливостей українських дум і пісень у виконанні кобзаря Вересая”. Композитор написав тоді ряд творів: оперети “Чорноморці” та “Різдвяна ніч” (остання перероблена на оперу), романси.

Журналіст : Чим відрізняється оперета від опери? (Опера – найвищий синтетичний жанр музичної творчості, який поєднує в художній цілості вокальну(сольну, ансамблеву, хорову), інструментальну (оркестрову)музику і сценічну дію. Оперета – опера легкого розважального змісту з елементом розмовної мови)

З 1874 по 1876 роки Лисенко був у Петербурзі.

Історична довідка: утворилась організація “Народна воля”, її засновники, вихідці з України, прагнули знищити самодержавство, встановити соціальну справедливість. 1876 р. вийшов указ російського царя Олександра ІІ про заборону друкування нот українських пісень.

Журналіст :Чому царська влада знову видала указ про заборону друкування нот українських пісень? ( Відповіді учнів: утворилась організація “Народна воля”, її засновники, вихідці з України, прагнули знищити самодержавство, встановити соціальну справедливість.)

Він вчився в консерваторії в класі російського композитора Римського-Корсакова. Микола Віталійович намагався максимально використати свій час у столиці. Крім інструментування власних творів (опери “Різдвяна ніч” тощо), він писав вокальну та фортепіанну музику, опрацьовував народні пісні для хору. Організований ним хор у “Соляному містечку” Петербурга брав участь у концертах слов’янської музики. Разом з Лисенком виступали відомі артисти, а також композитор М.Мусоргський, кобзар Остап Вересай. Преса досить часто позитивно відгукувалась на ці концерти. Вказувалось, що слов’янські концерти 70-х років продовжують традиції, закладені Балахірєвим.

Слайд8

Саме в цей час він видає збірку дитячих та дівочих ігор і веснянок “Молодощі” (показати) та видає Меланхолійний вальс для фортепіано

Журналіст:  Дайте визначення слову « вальс»?( Відповіді учнів)

Музикознавець: Вальс – назва бального танцю, який походить від чеського , німецького та австрійського народних танців, має розмір ¾, виконується парами танцюристів, звичайно у швидкому темпі. У першій половині 19 ст. поширився у Європі завдяки композиторам Йозефу Ланнеру та батькові і сину Штраусів і набув самостійного жанру інструментальної музики.   

Слайд 9

Вчитель: Послухайте уривок з «Меланхолійного вальсу»,охарактеризуйте мелодію та спробуйте , враховуючи події, які відбувалися навколо композитора  сказати, які почуття , думки він хотів передати, про що хотів розповісти нам своєю музикою?(Слухання та відповіді учнів. Використовуються таблиці « Емоційні характеристики музики»).

Мовознавець: Меланхолія — важкий, похмурий, сумний настрій, сум, туга.

Повернувшись до Києва в 1876 році , Лисенко до кінця свого життя вже не покидав рідного міста так на довго.

Слайд 10 – сім’я Миколи Лисенко.

Він працював у інституті шляхетних дівчат, а потім – у організованій ним у 1904 році Музично-драматичній школі. Проте головними ділянками його діяльності були композиторська творчість та музично-громадська праця.

Музикознавець: В 70-ті роки Лисенко створив значну кількість романсів, фортепіанних творів, ряд хорів; вийшов у світ третій випуск українських народних пісень для голосу з фортепіано. В основі його вокальних композицій поезії Т.Шевченка. Митця приваблюють як героїко-історичні, так і ліричні, лірико-побутові теми, народно-жанрові зарисовки тощо.

Слайд11

Вчитель:Як ви розумієте «героїко-історичні…? так і ліричні…? лірико-побутові теми…?, народно-жанрові зарисовки…?

( Відповіді учнів)

З фортепіанних творів того часу відзначимо сонату, два концертні полонези і дві українські рапсодії. Особливо в рапсодіях Лисенко знайшов яскраво народні образи. Мелодико-ритмічний матеріал запозичений з героїко-епічного фольклору та народно-танцювальних жанрів. Глибоко народною є їх гармонічна мова, особливості фактури.

Музикознавець: Рапсодія – жанр музичного твору, фантазія на народні теми.

В кінці 70-х і особливо в 80-ті роки пожвавлюється зацікавленість композитора хоровою музикою. Лисенко організовує хор із студентів Київського університету і дає публічні концерти. Перший виступ хору відбувся 1881 року. В репертуарі були нові твори композитора – хор “Ой нема, нема ні вітру, ні хвилі”, “Туман хвилями лягає” з опери “Утоплена”, віночок українських народних пісень. Поряд з концертами у Києві, які присвячувались різним ювілейним датам, Лисенко організовує гастрольні поїздки хору по Україні, під час яких спостерігає за  життям і соціальними проблемами українського народу .  В цей період написана значна частина хорових творів композитора, а також велика кількість обробок народних пісень для хору, кантати “Б’ють пороги” (1878) і “Радуйся, ниво неполитая”, хорова поема “Іван Гус”, хори “Сон”, “Ой діброво, темний гаю” (усі перелічені твори написані на поезії Т.Шевченка).

Музикознавець: Кантата« Б’ють пороги” – великий вокально - хоровий твір для солістів, хору та симфонічного оркестру.

Б'ють пороги; місяць сходить,
Як і перше сходив...
Нема Січі, пропав і той,
Хто всім верховодив!
Нема Січі; очерети
У Дніпра питають:
«Де то наші діти ділись,
Де вони гуляють?»
Чайка скиглить літаючи,
Мов за дітьми плаче;
Сонце гріє, вітер віє
На степу козачім.
На тім степу скрізь могили
Стоять та сумують;
Питаються у буйного:
«Де наші панують?
Де панують, бенкетують?
Де ви забарились?
Вернітеся! дивітеся —
Жита похилились,
Де паслися ваші коні,
Де тирса шуміла,
Де кров ляха, татарина
Морем червоніла — Вернітеся!»

 — «Не вернуться!
Заграло, сказало
Синє море.

— Не вернуться,
Навіки пропали!»
Правда, море, правда, синє!
Такая їх доля:
Не вернуться сподівані,
Не вернеться воля,
Не вернуться запорожці,
Не встануть гетьмани,
Не покриють Україну
Червоні жупани!
Обідрана, сиротою
Понад Дніпром плаче;
Тяжко-важко сиротині,
А ніхто не бачить...
Тілько ворог, щ.о сміється...
Смійся, лютий враже!
Та не дуже, бо все гине,—
Слава не поляже;
Не поляже, а розкаже,
Що діялось в світі,
Чия правда, чия кривда
І чиї ми діти.
Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине...
От де, люде, наша слава,
Слава України!

Слухання кантати.

Журналіст: Чи є цей твір актуальний на сьогодні ?

На вашу думку, як царський уряд відносився до самого композитора і до таких його творів ?( Враження учнів.)

Історична довідка: 1880-1890 рр. – вбивство народницькими терористами царя Олександра ІІ; створення української партії соціалістів-федералістів (мета – відновлення української державності); 1884 р. – закрито всі українські театри, 1888 р. – відкриття пам’ятника Б.Хмельницькому в Києві

Музикознавець: У 80-ті роки Лисенко активно працює в оперному жанрі. Він створює лірико-побутову фантастичну оперу “Утоплена”, завершує третю редакцію лірико-комічної опери “Різдвяна ніч”,

Слайд12 пише дитячу оперу “Коза-дереза”,

слайд13лірико-побутову “Наталка Полтавка”

і слайд 14 величну героїко-історичну народну драму “Тарас Бульба”.

Останній твір є вершиною композиторської діяльності Лисенка і найвищим досягненням в українській дожовтневій оперній музиці.

Козацтво для М. Лисенка було символом незалежності України, прикладом самовідданої боротьби за свободу. Певна ідеалізація минулого не означала відриву від сучасного життя, бо в козацькому минулому М. Лисенко, як і інші українські культурні діячі, намагалися знайти опору для здійснення мрій і прагнень до визволення народу. Туга за славним козацьким минулим у Т. Шевченка та М. Лисенка обернулася закликом до боротьби за волю. У творах козацької тематики композитор створив яскраву героїчну, героїко-драматичну та лірико-епічну образність. Утілюючи її, він глибоко пройнявся епічним козацьким фольклором (думами, історичними піснями).

Слухання увертюри до опери “Тарас Бульба”

Журналіст: Чому за життя композитора вона не могла бути поставлена в театрі? Що виражає ця музика? Які почуття? До чого закликає? Як змінився ваш настрій? – враження учнів.
Гра « Цікаві круги» - Опери Миколи Лисенка та Дитячі опери Миколи Лисенка

Останнє двадцятиліття творчої діяльності М.Лисенка було не менш активним і плодовитим. Незважаючи на протидію царської цензури та міського начальства, він проводить невтомну музично-громадську роботу. З організованим хором Лисенко широко концертує. За одинадцять років відбулось п’ять подорожей. Хор побував у Чернігові, Полтаві, Одесі, Житомирі, Черкасах і багатьох малих містах. Завдяки цим подорожам значно активізувалась пропаганда народної пісні та творчості Лисенка серед народу, вони сприяли поширенню ідей революційних демократів, рухові за утворення подібних хорів на місцях. Лисенко сам вважав ці поїздки важливим суспільним актом, він говорив, що будить заспаних земляків.

Музикознавець: У 90-ті й на початку 1900-х років продовжують виходити у світ Лисенкові обробки народних пісень для хору (так звані хорові десятки від 4 до 12), п’ятий і шостий випуски народних пісень в обробці для голосу в супроводі фортепіано, а також окремі фольклорні цикли – “Веснянки”, “Купальська справа”, “Колядки та щедрівки”, “Весілля”. Про український фольклор Лисенко тоді ж написав кілька наукових розвідок: “Дума про Богдана Хмельницького та Барабаша”, записані від кобзаря П.Братиці; “Про торбан і музику пісень Відорта” (1892), “Народні музичні інструменти на Україні” (1894).

Музикознавець: Особливе значення для творчості М. Лисенка мала національна фольклорна традиція. Композитор глибоко засвоїв її, адже записав та видав близько

1500 народних пісень (майже всіх жанрів) і здійснив 500 їх аранжувань, написав теоретичні праці про український музичний фольклор. У цьому М. Лисенкові не булорівних як у його час, так і пізніше. Це було зумовлено великим захопленням композитора українською народною піснею, ставленням до неї як до національного скарбуі бажанням зберегти її для нащадків. Завдяки фольклору М. Лисенко пізнавав народ,його «душу», характер. Часто цитуються його слова: «фольклор ― це саме життя».

У тематизмі фольклорного типу виявилися різні методи підходу композитора до фольклору: цитатне використання народних пісень (як, наприклад, в «Українській фортепіанній сюїті»), цитатні початки, а далі ― вільний розвиток народнопісенних мелодичних поспівок. Більша частина тематизму фольклорного типу у М. Лисенка є творчим перевтіленням характерних народнопісенних інтонацій та народної стилістики загалом. Композитор синтезував стилістику різних жанрів українського фольклору, що надавало його музиці різноманітного народного колориту. Це мало вирішальне значення для втілення народної тематики та народних образів. У розкритті народної сфери М. Лисенку вдалося створити музичну мову, відповідну народному характеру завдяки глибокому відчуттю народної специфіки та великому інтонаційному слуховому досвіду. Можна сказати, що за розкриттям у музиці української народної сфери (тематики, образів), за використанням фольклору та його перевтіленням творчість М. Лисенка стала надихаючим зразком для композиторів наступних поколінь, його послідовників. Як і інші митці, які творили в національно-романтичному стилі, М. Лисенко прагнув втілити в музиці народний характер. Особливо яскраво це виявилося у створенні ліричного та героїчного народного характеру, і прикладом для М. Лисенка була поезія Т. Шевченка.

Слайд 15  - Група українських письменників, що зібрались у Полтаві на відкритті пам’ятника І.П.Котляревському. Фото 1903 р.

Передній ряд (зліва направо) : Михайло Коцюбинський, Леся Українка, Гнат Хоткевич; задній ряд : Василь Стефаник, Олена Пчілка, Михайло Старицький, Володимир Самійленко.

Новою сторінкою у його вокальній музиці є романси на вірші Г.Гейне, І.Франка, Лесі Українки, Дніпрової Чайки, Олександра Олеся та інших. Такі романси, як “Коли настав чудовий май”, “Безмежнеє поле”, “Місяцю-князю” – яскраві класичні зразки української дожовтневої музики. З великих форм композитор пише кантату “На вічну пам’ять Котляревському”, опери “Пан Коцький”, “Зима й Весна”, “Сапфо” (про долю давньогрецької поетеси). Тоді ж було створено ряд мініатюр для фортепіано.

Слухання “Безмежнеє поле”, романс на слова І.Франка та репродукція картини В.Білика.

Слайд 16

Журналіст: Які асоціації у вас виникли під час прослуховування романсу ? Охарактеризуйте мелодію. Які почуття хотів нам передати композитор?

Історична довідка: 1905-1907рр. – перші виступи проти царизму на Україні, утворення різних партій, робітничі страйки антипоміщицькі виступи селян – погроми маєтків, збройні повстання у Харкові, Горлівці.

У 1903 році музична громадськість Києва, Львова та інших міст широко святкувала 35-ти річчя творчої діяльності М.Лисенка. Звідусіль надходили поздоровні телеграми, ювілейні адреси, в яких відзначалась роль Лисенка в розвитку української музики. На зібрані гроші, за які передбачалось купити ювілярові будинок, Лисенко відкрив Музично-драматичну школу. Ця давня мрія Миколи Віталійовича нарешті реалізувалася. Музично-драматичній школі Лисенко віддав усі свої сили. В ній композитор працював до останнього дня. Школа випустила багатьох відомих музикантів, музичних і драматичних артистів. Зокрема тут навчалися К.Стеценко, Л.Ревуцький та інші. Після революції 1917 року школа Лисенка була перейменована у Державний музично-драматичний інститут імені Лисенка, згодом реформований у Київську консерваторію та Київський театральний інститут.
 Події 1905-1907 років сколихнули суспільне життя України, наклали відбиток на літературний і мистецький процес. Лисенко, незважаючи на досить похилий вік (більше 60 років) палко відгукнувся на ці події. Композитор пише солоспів “Грудях вогонь”, згодом оперу-сатиру “Енеїда”, музику до драми М.Старицького “Остання ніч”. Митець створює також ряд ліричних мініатюр на слова Дніпрової Чайки, Олександра Олеся, М.Вороного, фортепіанні п’єси, кілька хорів та оперу-хвилинку “Ноктюрн”.

Слухання “Вічний революціонер”

Слайд 17

Журналіст: Які почуття виражені цією мелодією, і чому взятий саме цей твір ? Чи виникають у вас якісь ще асоціації, коли ви слухали цей твір? Як вплинув він на ваш настрій? – враження учнів.

Слайд 18

 Помер М.В.Лисенко 6 листопада 1912 року. Його поховано на Байковому кладовищі у Києві але його музика і досі з нами. Вона виконується  і звучить в музичних залах.

Слайди 19-24 – вшанування пам’яті композитора.

Обговорення зображення:

Який це вид образотворчого мистецтва ?(графіка і скульптура)
Що зображено на поштовій марці? Чому саме це зобразив художник ?
Що зображено на поштовій листівці? Якій події вона присвячена?

Повторення та закріплення прослуханого матеріалу. Метод « Мікрофон»

Що цікавого ви дізналися про історичні події своєї рідної землі?
Що нового відкрили для себе з життя композитора Миколи Лисенка?
Який твір Миколи Віталійовича найбільш справив на Вас враження і чому?

Патріотичний світогляд М. Лисенка сприяв тому, що для нього головною була національна визначеність його музики. Завдяки талантові, значним композиторським зусиллям, він створив в українській музиці самостійну національну традицію. Вона полягала в особливостях роботи з фольклором, його перевтіленням у власній творчості, поєднанням національних традицій з інонаціональними у професійній музиці (романтичного стилю) і створенням індивідуального стилю з виразною національною специфікою. Своєю музикою М. Лисенко проклав нові шляхи розвитку українського музичного мистецтва.

Розроблену М. Лисенком тематику, його національну традицію розвивали композитори К. Стеценко, М. Леонтович, С. Людкевич, В. Барвінський, Л. Ревуцький та ін.

 І закінчити нашу сьогоднішню конференцію хочеться віршем Миколи Лисенко « Музика звучить» (Дивись додаток 2) та вихід під музику « Музика звучить» виконує Василь Зінкевич, сл.. Миколи Лисенка, а музику написав сучасний композитор Ігор Перчук.

Додаток « Музикознавці»

1. « Остап Вересай»

«Це справжній чародій, що схоче, те й з тобою і зробить. Звелить сміятися — реготатимеш, нестримно, до болю в животі». Цих слів удостоївся селянський син, перебендя, ІЦО ходив українськими курними шляхами від села до села і ніс народові чудові пісні і думи. Ім'я його — Остап Микитович Вересай.

Остап Вересай народився 1803 року в селі Калюжинцях Прилуцького повіту на Полтавщині (нині — Чернігівська область). Батько Остапа був сліпим, тому як кріпак не годився для виконання фізичної роботи. Через те пан відпустив його, щоб годував себе і свою сім'ю грою на скрипці, до якої був дуже вдатний. Маленький Остап втратив зір на четвертому році життя. Коли ж хлопчина підріс, батько почав шукати для нього «панмайстра», оскільки син мав феноменальний слух та гарний голос. Сталося так, що Остап почергово вчився аж у трьох кобзарів, причому останнього вчителя-кобзаря сам собі знайшов на ярмарку в Ромнах, але все одно повного курсу навчання так і не закінчив, утік і самовільно почав кобзарювати, за що отримав прізвисько Лабза» (За О. Слоньовською).

«Скласти життєпис великого кобзаря від народження і до смерті допомогли спогади і оцінки сучасників. Першим, хто аналізував діяльність Вересая, був М.В. Лисенко. Ще в 1873 році він виголосив на засіданні Південно-Західного відділу Російського географічного товариства реферат «Характеристика музичних особливостей українських дум і пісень, виконуваних кобзарем Вересаєм», де, зокрема, наголошував, що Вересаєві властива особлива виконавська манера, що він умів передати глибину почуття «найдрібнішими, невловимими голосовими вібраціями». Дружба з композитором мала велике значення в житті кобзаря. Лисенко постійно дбав про покращення матеріального становища товариша, який жив дуже бідно, бо майже кожен його виступ на ярмарках закінчувався ув'язненням. Впливу Вересая, що бунтував піснями і грою на кобзі, боялися можновладці.

У 1874 році були опубліковані статті М. Лисенка та О. Русова про Вересая, шість дум, шістнадцять пісень і псалмів, а також «Ноти до дум і пісень, виконуваних О. Вересаєм». Мелодії думи «Бідна вдова і три сини», «Думи про Федора Безрідного», двадцяти пісень, псалмів і танців записав сам М.В. Лисенко. У 1882 році були опубліковані нові варіанти дум О. Вересая.

Цікаві спогади про зустріч на пароплаві І.К. Карпенка-Карого з Кобзарем залишила дружина драматурга С.В. Тобілевич: «Ідучи Дніпром , зустрів на чердаку старого українського бандуриста Вересая — і перший раз у житті почув народну старовинну думу у виконанні цього надзвичайного кобзаря». Далі довідуємося, що Вересай «оповідав йому свої тяжкі пригоди». Велику повагу до сліпого співця Іван Карпович проніс через усе життя.

Французький учений Альфред Рамбо, який слухав кобзаря в 1874 році, був захоплений його талантом і написав про нього статтю. Спів Остапа Вересая він порівнював зі співом солов'я, називав його «безпосереднім нащадком старих слов'янських співців», «законним нащадком Бояна». У статті описано манеру виконання кобзарем жартівливих пісень, а їх у його репертуарі було чимало. Це, зокрема, «Щиголь», «Хома і Ярема», «Кисіль», «Ой їхав, не заїхав», «Козак — валець». Рамбо писав: «Коли Остап виконує одну із своїх жартівливих пісень, варт подивитися в цей час, як він притупує ногами і рухами тулуба супроводить музику, беручи голосом і на своїй кобзі найхимерніші ноти.

Те ж саме, якщо йдеться про мотив танцювальний, він підводиться і відбиває такт ногою; в цей момент його можна було прийняти за молодого козака...»

Альфред Рамбо описав і зовнішність Вересая. Опис повністю збігається із фотографією кобзаря, зробленою в Києві 1870 р.

Слухали народного співця в 1874 році французький славіст Л. Леже, угорський історик Ф. Ромер, німецький учений П. Кремер, міністр освіти Югославії С. Новакович. Майже кожен із них написав про побачене і почуте, а Новаковича ця зустріч з Остапом Вересаєм спонукала до перекладу сербською мовою багатьох українських дум і пісень.

Про пісенне багатство України довідалися в багатьох країнах Європи, з'явилися статті й Америці.

Відомо, що Вересая постійно переслідували жандарми, забороняли співати та грати. Не так легко було, зокрема, організувати його виступ у Києві 1874 року. Учасники III Археологічного з'їзду (а серед них були батьки Лесі Українки Петро Косач і Олена Пчілка, М. Старицький, П. Куліш, Панас Мирний, М. Костомаров) вирішили везти кобзаря вночі, щоб не натрапити на жандармські пости.

Російський учений В.О. Козлов та український етнограф П.П. Чубинський улаштували поїздку О. Вересая в Петербург у 1875 р. Коли 11 березня кобзар виступав у залі Благородного зібрання, сотні людей, що бажали послухати співця, не могли туди потрапити, хоч зал уміщав понад сімсот чоловік.

Вересая було запрошено до царського палацу. Князі Сергій та Павло Олександровичі, яких зацікавив виступ кобзаря, подарували співцеві табакерку з царською короною і написом. Вона не раз рятувала його при сутичках з жандармами. Так, відразу після повернення з Петербурга він був заарештований у Прилуках, та, коли показав табакерку, був негайно звільнений. З того часу називав її «паспортом».

Додаток 2:

« Музика звучить» виконує Василь Зінкевич, сл.. Миколи Лисенка, а музику написав сучасний композитор Ігор Перчук:

Музика звучить, музика луна,

Музика в тобі і в мені - одна!

Мелодія звучить, мелодія нова,

Гармонії оті живі слова!

Приспів:

Музика, музика, музика -

Ти мрії людської політ!

Музика, музика, музика -

Ти радість моя на весь світ!

Музика, музика, музика.

Ти доля моя ясна!

Музика, музика, музика -

Ти вічна моя весна!

Серце не мовчить, серце так співа,

В мелодію весни пісні перелива.

Доле ти моя, радосте нова,

В тобі і в мені любові слова!