ДІЙОВІ ОСОБИ:
У ч н і (9 хлопчиків або дівчаток)
А н г е л и (1 хлопчик та 1 дівчинка)
Ч о р т и к и (2 хлопчика)
М и к о л а й
ВЧИТЕЛЬ. На 19 грудня припадає Свято Святого Миколая. Вважається, що діткам, які гарно поводили себе протягом року, він підкладає під подушку подарунки та солодощі, а хто не дуже добре – різочку.
Учасники заходять із піснею про Миколая. «Гість із неба»
1-и й у ч е н ь
Пісню слави заспіваймо
Щирим серцем нині враз,
Миколая зустрічаймо
В цей святий величний час.
2-и й у ч е н ь
Що він несе у своїй торбині?
Багато гарних забавок
Несе чемненькій він дитині,
А для нечемних — жмут різок.
3-і й у ч е н ь
За ним спішать і янголята,
Тримають книги у руках.
Що, де, кому з нас треба дати —
Написано у тих книжках.
4-и й у ч е н ь
Святий наш, добрий Миколаю,
На тебе ждемо вже давно,
Що даси нам, про це не знаєм,
Та просимо Тебе одно:
Ти нашим родичам дай сили,
Щоб виховати нас могли,
Щоб тої втіхи ще дожили,
Щоб доросли їх діточки.
5-и й у ч е н ь
А всьому нашому народу
Ти добру долю принеси,
Усяке зло й лиху пригоду
Від України відверни.
А нам в здоров'ї дай зростати,
Завзяття й сили нам надай,
Щоб ми з руїн могли підняти
І звеселити рідний край.
Діти виконують пісню.
6-й учень.
Святий Миколай. Українська легенда.
То було дуже-дуже давно. Жив в однім краю, служив Господу Богу і людям єпископ Миколай. Усі знали, який він добрий та щедрий. Ще змалечку він ніколи не проходив повз людське горе. Був дуже тихим і незлостивим. Шанував своїх батьків. Молився, щоб у світі було більше справедливості, миру, добра й милосердя.
Коли не стало батьків, Миколай роздав своє майно людям, а сам став священиком. Він зробив багато добра за своє життя. А як не хотів наживати слави на чужому горі, то робив усе таємно.
Жила одна бідна удова з маленькими дітьми. Скрутно їм було, голодно і холодно. Щовечора плакала жінка, але не знала, чим порятуватися.
А одного ранку застилала ліжко, аж дивиться: під подушкою лежить вузлик, набитий грішми. Як вона здивувалася! А як зраділи діти! Адже тепер мама не буде плакати, а на свята й вони отримають подарунки й солодощі.
Помолилася жінка Богу, подякувала щиро за добро. Тільки пізніше здогадалася, що то все турбота Святого Миколая.
* * *
Давно-давно, ще за княжих часів, відбулась ця історія. Пізно ввечері човном по Дніпру поверталася молода родина з гостин. Тато веслував, а мати з немовлям на руках задрімала. Аж тут дитина випала з материних обіймів! Як плакала молода жінка, як страждала! Дніпро, здається, навіки поглинув маля. Мати, мов чайка-небога, квилила на човні: «Святий Миколо, врятуй моє дитя!» Тільки диво могло порятувати дитину. Горю батьків не було меж. Аж уранці в соборі Святої Софії знайшли немовля. Воно було живе і чомусь тихенько посміхалося. Ніхто не знає, як воно опинилося у храмі. Батьки ж були понадміру щасливі! Художник із Києво-Печерської Лаври навіть намалював ікону за цією історією. А в Києві та й по всій Україні будували церкви в ім'я Святого Миколая.
7-й учень.
Через поле, через гай
Йде до діток Миколай.
У білесенькій торбинці
Він усім несе гостинці.
То ж бринить від щастя край —
Тут ступає Миколай.
Хоч надворі і пороша,
Сніться діткам, сни хороші.
Бо з дарунками в торбинці,
Є чудові сни-гостинці.
М и к о л а й
День вам добрий, день вам гарний,
Але трохи незвичайний.
Ось нині рівно рік минув,
Як на землі я був,
Як дітям дари я давав,
До праці усіх закликав.
Наказував їм чесно жити,
Від зла тікать, людей любити.
Хотів тепер би я дізнатись,
Чи проросло добро в їх душах?
Я відповідь почути мушу.
У с і. Проросло!
1-и й а н г е л
Отче Миколаю!
Не пусти на діток зла й лихих пригод.
Дай рости на користь рідному народу!
Дай рости на щастя України-мами!
Будь завжди із нами!
2-и й а н г е л
Благослови нас, Миколаю.
Перемогти злу силу дай.
Засій в серцях бажання чисте
Міцно любити рідний край.
Заходять чортики.
1-и й ч о р т и к
Не бійтеся, діти чесні,
Я до вас — посол небесний,
З пекла поміч я покличу,
Владу свою возвеличу.
Кажуть люди: чорт не спить.
Та й не може спати,
Поки між людьми він —
Друзів буде мати.
2-и й ч о р т и к
Діточок ось цих ми
Всіх завжди пильнуєм,
Як діло зроблять злеє —
Усе собі нотуєм.
А такі бувають,
Що брехати вміють,
Старших не шанують,
Все собі пустують.
1-и й ч о р т и к
Для них в пеклі вже готова
Сковорідка кольорова.
У кайдани закуємо
Із собою заберемо.
1-и й а н г е л
Годі вже, негідні,
Цур вам та пек.
Від наших діточок
Забирайтесь геть!
1-и й ч о р т и к
Гаразд, ми йдемо до пекла,
Бо там завжди тепло
Не розмахуйте хрестами,
А то стануть усі чортами,
Хто не слухав тата й мами!
Ха-ха-ха!
Утікають.
М и к о л а й
Милі мої дітки,
Ідіть в майбутнє без тривог,
Між вами є правда,
А з вами — Бог!
Будьте дружні, діти,
Щоб за вас радіти!
Як одвіку в нас ведеться,
Скажіть мені щиро,
Від усього серця:
Чи іграшок у цей рік ви досить мали?
Цукерок, ласощів, солодощів?
Як грались, чи усі відпочивали добре?
Здорові усі були чи хтось хворів?
Допомагали хворим і старим?
Чи рідних, друзів вірно ви любили?
Чи з усіма жили ви в мирі?
Чи слухали ви вчителів?
1-и й а н г е л
Хай любов і щира злагода
Живуть поміж вами,
Щоб дружба і щастя
Були завжди з вами!
М и к о л а й
Усім дорослим і маленьким
Зичу: живіть здоровенькі!
Усім гостинці дарував,
За справи добрі вас пошанував.
2-и й а н г е л
А ми зараз будемо поспішати,
Щоб інших діток ще привітати!
До побачення!
8 –й учень.
ЛИСТ ДО ЧУДОТВОРЦЯ
Святий отче, Миколай,
Мою хату не минай!
Подаруй мені потіху
І торбину, повну сміху,
І здоров'я для родини,
Красну долю для Вкраїни.
9-й учень.
Святий Миколаю,
Я тебе благаю:
Пошли щастя й світлу долю
Козацькому краю.
Дідусь і бабуся —
Щоб були здорові,
Татусь і матуся —
Щоб жили в любові.
Усім добрим діткам
Принеси гостинці
І подаруй Божу ласку
Кожній сиротинці.
У с і
Святий Отче! Обіцяємо завжди добрими бути,
І в житті, і в молитві тебе не забути.
Ти опікун віддавна українського народу,
Добре знаєш, що ми усі козацького роду.
Дитячі молитви велику силу мають,
Про волю церкви, України промовляють.
Святий Отче Миколаю! Ми усі — твої діти,
Поможи нам життя це уміло прожити,
А після — вічне щастя в небі заслужити.
Звучить пісня «Ой хто, хто Миколая любить».
| 
