МЕТА: розширити знання учнів про життєвий та творчий шлях Т.Г.Шевченка , залучити дітей до скарбниці рідної мови, прищеплювати любов та повагу до Шевченкового слова, формувати відчуття прекрасного; виховувати любов до рідного краю, української народної пісні, культуру слухання музики; розвивати усне мовлення, увагу, уяву, мислення, пам’ять.
Обладнання: портрет Т.Г. Шевченка, виставка книжок – видань творів поета, збірки хорових творів та пісень на вірші Т. Г. Шевченка, репродукції картин і портретів, музичні записи, фортепіано.
Напис на дошці: „Бувають щасливо обдаровані особи і бувають щасливо обдаровані народи. Я бачив такий народ, народ – музику, це – українці. П.І.Чайковський”.
ХІД ЗАХОДУ
Звучить музика.
ВЧИТЕЛЬ: На світі є чимало поетів, віршам яких притаманна мелодійність. До таких поетів, без сумніву, належить Т.Г.Шевченко, про якого П.І.Чайковський сказав...(Вислів на дошці).
Сьогодні ми поговоримо про те, яке місце посідала в житті поета музика, особливо народна пісня, яке значення мала вона для творчості Кобзаря.
УЧЕНЬ І: За багатовічну історію український народ створив неперевершену культурну традицію, скарби літописів, багатий фольклор з величним епосом козацьких дум, красою ліричних пісень, створив образну, співучу мову, наче призначену для поетів. Співучість і краса української народної пісні перелилася в чудові поезії Т.Г.Шевченка.
Велику незгасиму любов до народної пісні Т.Г.Шевченко проніс через усе своє життя. Вона з дитинства живила його мрії, звучала голосами кирилівських співаків, сумними переборами кобзарів і лірників.
ВЧИТЕЛЬ: Подивіться на цю репродукцію картини та пригадайте, що ви знаєте про кобзарів? Які пісні вони виконували?
(Кобзар – народний співець і музикант, що грав на струнному інструменті – кобзі, ходив від села до села та співав пісні. У тих піснях розповідалось про історію нашого народу, про його долю, про надію на краще майбутнє.)
Послухайте запис однієї з таких пісень.
УЧЕНЬ ІІ: Малий Тарас любив, навіть більше за розповіді дорослих, слухати пісні. За свідченням сучасників, він мав надзвичайну пам’ять і пісень тих знав „силу без ліку”. Хлопчик – козачок тихо стояв у кутку і , чекаючи наказів пана, наспівував сумні пісні. А коли чув від когось нову пісню, одразу запам’ятовував її слова та мелодію.
( Репродукція картини М.Дерегуса „Малий Тарас слухає кобзаря”)
Пісня стала найкращим другом Тараса. Вона була основою творчості та першою книжкою, з якої Т.Г.Шевченко довідувався про історію народу, його думки, почуття. Згодом про пісню поет писав: „Вона мене і порадить, і розважить, і правдоньку мені скаже”.
УЧЕНЬ ІІІ: Т.Г.Шевченко постійно вводив народні пісні, або хоч окремі рядки з них, у чудове мереживо своїх оригінальних творів. У повісті „Близнецы” Тарас Григорович використав понад 20 народних пісень. Іноді досить було одного рядка, щоб надихнути поета на багато неперевершених строф.
Сучасники Шевченка, відзначаючи чудове виконання ним народних пісень, називали поета „наш соловей” (П.Куліш). за свідченням друзів, Т.Г.Шевченко мав тенор. А княжна Варвара Рєпніна ( зверніть увагу на репродукцію портрета В.Рєпніної роботи Г.Псьола, який виконаний у 1840 році), друг і шанувальниця таланту поета, розповідала, що співав поет із щирістю, так, що м’який, сповнений суму голос Кобзаря мимоволі проймав душу. Особливо любив Тарас Григорович „співати” свої вірші „Тяжко, важко в світі жити”, „Думи мої, думи мої”, „ Нащо мені чорні брови”.
ВЧИТЕЛЬ: Давайте і ми заспіваємо одну з улюблених пісень Кобзаря.
(Виконується пісня „Думи мої, думи мої”.)
УЧЕНЬ ІV: Поет постійно дбав про збереження українських народних пісень і часто записував їх у свої етнографічні альбоми.
( зверніть увагу на репродукцію картини П.Носко „Т.Шевченко серед селян – кріпаків у Кирилівці” ) Серед таких пісень значне місце посідали історичні. Кобзар свідомо ретельно збирав усе, що зберігало славну історію народу. Адже історична пам’ять народу завжди показувала ту найбільшу правду, яку часом не могли зберегти кращі історики. Ці пісні згодом давали поштовх творчій фантазії Тараса Григоровича та ставали історичною основою багатьох його творів („Гайдамаки”, „Тарасова ніч”).
Цінував поет і ліричні пісні. Скажіть, будь ласка, які пісні називають ліричними? (Пісні, у яких висловлюються почуття автора до героя пісні, або розраховані на те, щоб викликати почуття слухачів.) Так, вірно. Це рекрутські, бурлацькі пісні, пісні про дівочу й жіночу долю, про материнську любов.
УЧЕНЬ V: Шевченкові дуже подобалися чумацькі пісні, які він чув з самого дитинства від свого батька. Поет добре знав багатьох народних співаків, кобзарів, лірників, чудово описав їх у своїх літературних творах, закарбував їхні образи в живописних полотнах ( наприклад , „Сліпий” та інші.) Часто оригінальні вірші поета настільки наближалися до народнопісенного варіанту, що досить швидко переходили в народні пісні. Так, великого поширення набула пісня „Зоре моя вечірняя” з поеми „Княжна”, яка була записана Т.Г.Шевченком від кобзаря.
ВЧИТЕЛЬ: Давайте і ми виконаємо цю пісню. Як ви гадаєте, за що її так полюбили люди? ( за наспівність, мелодійність, музичність Шевченкових поезій, близькість до народнопісенної творчості) Правильно, саме наспівність, мелодійність, музичність Шевченкових поезій , близькість до народнопісенної творчості зумовили їх надзвичайну популярність, стали причиною широкого музичного втілення в народній музиці. Недаремно відомий український композитор і вчений музикознавець Станіслав Людкевич писав про Т.Г.Шевченка: „Він не складав, а виспівував свої поезії, хоч і без мелодії”.(на дошці)
УЧЕНЬVI: За спогадами друзів поета, коли Тараса Григоровича було викуплено з кріпацтва й улаштовано на навчання до Академії мистецтв, він за роботою завжди тихенько наспівував, зачаровуючи товаришів і свого вчителя „великого Карла” (Карла Брюллова)
Подивіться ось на цю репродукцію картини Г.Меліхова „Молодий Тарас Шевченко у К.Брюллова”, 1947.
Навчаючись у Петербурзькій Академії мистецтв, Т.Г.Шевченко постійно перебував у гущі культурного життя столиці, відвідуючи театри, концерти, осередки творчої інтелігенції. Поет був знайомий із В.Бєлінським, В.Жуковським, І. Криловим, В.Стасовим, І.Тургенєвим, товаришував з Семеном Гулаком – Артемовським, Айром Олдріджем, Михайлом Щепкіним.
ВЧИТЕЛЬ: Діти, імена кого з цих діячів мистецтва, яких було названо, вам відомі? Хто вони за фахом?
( І.Тургенєв і В. Бєлінський – письменники, В.Жуковський – поет, І.Крилов – байкар, С.Гулак - Артемовський - композитор, співак, автор опери „Запорожець за Дунаєм”)
УЧЕНЬVII: Айра Олдрідж – негритянський актор – трагік, гастролював у Росії та в Україні. Відзначався майстерним виконанням ролей у п’єсах В.Шекспіра.
Шевченко і Олдрідж були добрими приятелями. У них було багато спільного: обидва – чисті, чесні душі, обидва – справжні художники , обидва змалку зазнали тяжкого гніту. Один, щоб потрапити до театру. Який він пристрасно любив і до якого вхід був заборонений „собакам і неграм”, найнявся в лакеї до актора, другого відшмагали за спалений під час малювання недогарок свічки.
(Репродукція картини Т.Г.Шевченка „Портрет Айри Олдріджа”, 1858)
УЧЕНЬVIII: Михайло Семенович Щеп кін – видатний російський актор, якого теж свого часу викупили з кріпацтва. Велика щира дружба зв’язувала Шевченка і Щепкіна. «Какая живая, свежая, поэтическая натура. Великий артист и великий человек! И, с гордостью говорю, самый нежный, самый искренний мой друг! Я бесконечно счастлив» - говорив Т.Г.Шевченко.
( репродукція картини
УЧЕНЬ IX: Дружба з артистами, співаками, композиторами впливала на світогляд поета, а його природна музикальність переливалася в чудові рядки його поезій та повістей. З музичних інструментів особливо любив Тарас Григорович віолончель. Тембр цього інструменту за своєю теплотою й виразністю наближається до людського голосу.
Зворушливо Т.Г.Шевченко пише про мазурки Ф.Шопена в повісті „Музикант”: «Не отнимая от струн, он заиграл одну из задушевных мазурок вдохновенного Шопена. Кончивши мазурку, он едва внятно проговорил: «вот у нас свой бал». Проиграл он еще несколько мазурок Шопена, одну другой лучше, одну другой задушевнее. К концу последней мазурки я заметил сквозь виноградные листья безмолвные лица многочисленных слушателей – то были горничные, лакеи и форейторы приезжих господ. Они оставили окна, в которые глазели на немецкие танцы вымуштрованных господ и госпож и пришли послушать, как Тарас играет…»
ВЧИТЕЛЬ: Ось одна з прекрасних мазурок Ф.Шопена.
(звучить мазурка Ф.Шопен)
УЧЕНЬX: Шевченко знав добре конкретні твори кращих композиторів, В.Моцарта, Л.Бетховена, Й. Гайдна, Ф.Шуберта, Ф. Шопена, М. Глінки, О. Дрогомижського... У бесідах і листуванні з друзями він часто згадував імена скрипалів, співаків, піаністів. Поет мав про них свою думку, виявляв глибоке розуміння музичних творів і давав правильну оцінку їх виконавської майстерності.
В.Моцарта і Бетховена Шевченко вважав геніальними композиторами.
Звучить запис „Місячної” сонати Л.Бетховена. Учень читає напам’ять вірш Вадима Скомаровського „Над Кобзарем”.
Тихо надворі. Ні вітру, ні хмар.
Ані шелесне верба височенька.
Наша Оленка відкрила „Кобзар”,
Вголос читає Тараса Шевченка.
Ген за рікою синіє гора,
В небі веселка розквітла казково.
Ніжно вплітається в гомін Дніпра
Добре і щире Шевченкове слово.
УЧЕНЬ XI: Читати „Кобзар” народ став по своєму: він почав його співати. І справді, важко назвати іншого поета, який би викликав своїми поезіями такий глибокий резонанс у творчості народу. Авторами пісень на Шевченкові вірші ставали музиканти, невідомі лірники й кобзарі.
Серед багатьох Шевченкових творів, музичне прочитання яких було започатковане ще в ХІХ столітті, особливе місце посідає „Заповіт”. До втілення цього безсмертного твору Кобзаря неодноразово зверталися професіонали – і ті, хто давно її покинув, композитори різних соціальних, національних, філософських, естетичних поглядів, які знаходили в цій полум’яній поезії відповідні ідеї та настрої. Полум’яний „Заповіт” Шевченка знайшов різні інтерпретації в музиці композиторів минулого і наших сучасників.
Тож послухаємо „ Заповіт”.
ВЧИТЕЛЬ: Тарас Григорович Шевченко – Постать велична й унікальна. Серед світових геніїв важко назвати ім’я поета, вірші якого перелилися б таким широким потоком у музичні твори й охопили майже всі музичні жанри: пісні й романси, хорові мініатюри й розгорнуті хори, монументальні кантати, інструментальні п’єси, симфонічні поеми, опери, ораторії, балети.
Пісні на слова Т.Г.Шевченка мали значний вплив на українську народнопоетичну творчість. Вони внесли в народні пісні свіжі мотиви, ідеї, збагатили їх новим змістом, розширили мелодійне звучання.
З піснею пройшов Т.Шевченко свій тернистий шлях. І останнім його рядком був рядок про пісню:
Мы Днепр, Украйну помянем,
И хаты белые в садах,
Курганы старые в степях
И песню весело затянем.
Звучить запис пісні Д.Крижанівського на вірші
| 
