"Пісні, обпалені війною "

Літературно – музичний вечір.

ВЧИТЕЛЬ: Пісні Великої Вітчизняної війни займають особливе місце в нашій музичній творчості. Написані в роки важких випробувань, різні за своєю манерою, вони наповнювали життя солдат, звали весь народ до боротьби заради перемоги. І сьогодні пісні воєнних років повстають перед слухачами як пам’ятник історії, овіяний романтикою героїзму всього радянського народу.

Лунає пісня “ Катюша “, сл. М. Ісаковського, муз. М. Блантера.

На її фоні починає ведучий.

Ведучий 1. Пісні війни ... Скільки їх, прекрасних і незабутніх ! У них є все : людська любов, біль відступу на початку війни та радість повернення, картини життя солдат, розповіді про бойові подвиги моряків та піхотинців, льотчиків і піхотинців. І якщо зараз прослухати усе найкраще, що створили поети і композитори у ті роки, то це була б музична антологія історії Великої Вітчизняної.

Ведучий 2. Пісні – як люди: у кожної своя біографія, у кожної своя доля. Вони спалахували яскраво, не згасли до цих пір і навряд чи скоро згаснуть. Тим і милі вони нашому серцю, ці пісні, такі різні і несхожі, близькі та далекі, подібні до “ Катюші “, створені , коли у повітрі вже відчувався запах пороху.

Про такі пісні і піде розмова сьогодні.

Фоном звучить пісня “ Священна війна “, сл. В. Лебедєва-Кумача, муз. А.В. Александрова.

Ведучий 1. Йшов третій день війни. Москва, насторожена, зібрана, готова до оборони. Діти, подорослішали до часу. Тривога і біль затаїлися у людських очах – третій день кожну хвилину смерть забирає молодих, сповнених сил синів, батьків, чоловіків ...

Вранці 24 червня 1941 року на перших шпальтах центральних газет був опублікований вірш поета Василя Лебедєва – Кумача “Священна війна“.

                              Вставай, страна огромная,

                              Вставай на смертный бой

                              С фашистской силой темною,

                              С проклятою ордой ...

Ве дучий 2. 27 червня 1941 року на Білоруському вокзалі Москви, переповненому солдатами, які відправлялися на фронт, уперше прозвучала пісня композитора Александрова “ Священна війна “. Ветерани Ансамблю пісні і танцю Червоної Армії згадували: “ Відразу після напруженої репетиції ми вирушили на Білоруський вокзал. В залі чекання був збитий поміст із свіжоструганих дошок. У залі - шум, різкі крики, команди, звуки радіо. Аж ось піднімається рука диригента. Вже зразу всі зрозуміли, що пісня полонила бійців.А коли зазвучав другий куплет – у залі настала абсолютна тиша. І у виконавців, і у слухачів сльози стояли на очах. Знову і знову, п’ять разів підряд співали ми “ Священну війну “...

Виконується пісня гучно у запису, можна не повністю.

Ведучий 1.

                              Ой, туман ы мои, растуманы!

                              Ой, родные леса и луга!

                              Уходили в поход партизаны,

                              Уходили в поход на врага!

Луна є пісня “ Ой тумани мої, растумани “, сл. М. Ісаковського, муз. В. Захарова.

Ця пісня – оповідь про партизан, сувора та натхненна. Думка створити пісню про партизан народилась у В. Захарова на початку 1942 року. З пропозицією написати слова він звернувся до свого постійного співавтора М. Ісаковського: “ Потрібна пісня про партизан. Цієї пісні нам не хватає надзвичайно ... “ Через декілька тижнів Ісаковський відіслав Захарову текст пісні.

Ведучий 2. І ось 4 жовтня 1942 року вперше ця пісня пролунала у виконанні хору ім. П’ятницького. Вона звучала як молитва, як клятва, як надія. “ Ой тумани мои, растуманы “ – один з самих видатних пам’ятників пісенної творчості воєнних років. Ніяка з других пісень з такою любов’ю та натхненням не розповідала про партизанів, як ця.

Звучить “ Пісня про Дніпро “, сл. Є. Долматовського, муз. М. Фрадкіна. Музика лунає спочатку гучно, потім тихо, фоном.

Ведучий 1.

                              У прибрежных лоз, у высоких круч

                              И любили мы, и росли.

                              Ой , Днипро, Днипро,

                              Ты широк, могуч,

                              Над тобой летят журавли ...

... Осінь 1941 року. Наші війська, незважаючи на героїчний опір, відступили. Фронтовий кореспондент «Комсомольской правды» Євген Долматовський, що вже був занесений до списку загиблих, пробирався до своїх по території, де хазяйнували гітлерівці. “Я ледь дотягся до Канева, мало не потрапив в облаву, як міг вибрався на околицю“, - згадував поет. Місцеві хлопчаки взялися переправити на дірявому човні радянського солдата на лівий берег Дніпра.

Через кілька днів в редакцію фронтової газети “ Червона Армія “ зайшов чоловік з бородою, в селянській свиті, підперезаний мотузкою. Це і був поет Євген Долматовський. “ Писатимеш пояснюючу “, - сказали йому. – Ну, а якщо ти поет – розкажи про все віршами “.

Ведучий 2.

                              Украина, Украйна, Украина,

                              Дорогая моя!

                              Ты разграблена, ты украдена,

                              Не слыхать соловья ...

Вірш “ Моїй Україні “ був пошуком пісні про Дніпро. Незабаром доля звела його з Ансамблем пісні і танцю Південно – Західного фронту, де композитором був Марк Фрадкін.

Поет і композитор блукали вулицями зруйнованого містечка в пошуках піаніно. Нарешті в будинку священика інструмент знайдено. Робота над піснею триває дві доби. Вночі збирають ансамбль. Пісню артисти слухають мовчки. Наказано до завтра її вивчити. Але виконати наказ не так просто. Хорова група – всі кияни – плачуть, співати не можуть.

Після першого виступу аплодисментів не було. Слухали мовчки, повільно встали і в цей момент пісня зазвучала знову. В той день вона виконувалась тричі.

Ведучий 1. Емоційна сила гірких, але мужніх слів, широка і чиста, як простори Дніпра, мелодія, зробили “ Пісню про Дніпро “ міцною, оптимістичною піснею віри в Перемогу.

Мелодія звучить голосно.

В перших числах жовтня1943 року, рано вранці, під прикриттям потужних артилерійських залпів, дивізія почала форсувати Дніпро. З гучномовців полинули слова могутньої пісні. Чути її було на 5-8 кілометрів навколо.

Складалося враження, що співає саме повітря, вода, ліс, земля. Що і вони радіють разом з радянськими солдатами звільненню від ворога.

Ведучий 1. Чим більше часу відділяє нас від тих воєнних часів, тим більше хвилюють і зворушують до сліз ліричні пісні, зігрівавши душі наших солдат 60 років назад. Варто знову залунати нехитрій мелодії або вальсовому мотиву, як самі по собі з’являються в пам’яті слова пісні:

                              На позицию девушка

                              Провожала бойца,

                              Темной ночью простилася

                              На ступеньках крыльца.

                              И пока за туманами

                              Видеть мог паренек,

                              На окошке на девичьем

                              Все горел огонек.

В роки війни цю пісню знали і любили усі – і на фронті, і в тилу. Досить сказати, що існувало до двадцяти варіантів так названих “ відповідей “ на “Огонек “, написаних самодіяльними поетами.

Звучить пісня “ Огонек “, сл. М. Ісковського, обробка Б. Мокроусова.

Ведучий 2. Багато композиторів склали музику на цей текст. Але трапилось так, що на фронті та в тилу “ Огонек “ поширилась на музику невідомого автора. Проста і трохи сентиментальна мелодія якось дивовижно тісно злилась с задушевними словами майстра пісні М. Ісаковського. Його величезний талант надав мелодії нове життя.

Звучить пісня “ Дороги”, сл. Л. Ошаніна, муз. Анатолія Новікова

Ведучий 1.

Навіть старіші фронтовики не могли з точністю сказати, коли ж вперше почули цю дивовижну по своїй щирості та виразності пісню. Багато хто щиро вірили у її народне, окопне походження. Другі вважали, а деякі і сьогодні впевнені, що пісня “ Дороги “ вперше з’явилася десь у середині війни ...

А ось що розповідав сам автор пісні “ Дороги “ Лев Ошанін .

... Незабутні весняні дні 1945 року. Народ тріумфує – наступив – таки кінець багатостраждальній війні! .. Тоді до мене і композитора Анатолія Новікова звернувся керівник Ансамблю військ Народного Комісаріату Внутрішніх справ ( НКВС ), відомий кінорежисер Сергій Юткевич. По своїй популярності у країні цей творчий колектив був другим після Ансамблю пісні і танцю Червоної Армії, під керівництвом генерала Алесандрова. Тоді ж нам передали невеликий такий темничек того, що ансамбль хотів бачити у своєму репертуарі. Серед різних тем була і така: « Песня по стук колес », далі , в дужках, примітка “ солдаты едут на фронт ... ”.

Ведучий 2. І відразу нескінченною низкою встали перед очима дні війни, ешелони з солдатами, від’їжджаючими на фронт. Багато з них так і не повернулись додому. Але напевно кожен не раз замислився про те, що чекає його там, попереду ...

Так на одному подиху з’явились і перші рядки:

                              Эх, дороги –

                              Пыль да туман,

                              Холода, тревоги

                              Да степной бурьян ...

Рядки ці і раніше крутились у моїй голові, але якось не складалось. А тут зразу випали, оформились. Мелодія пісні почала народжуватись тут же , у рояля. І відразу пішли слова :

                              Знать не можешь

                              Доли своей:

                              Может, крылья сложишь

                              Посреди степей.

Нарешті пісня була написана. Сталося це 15 травня 1945 року. Тоді ж , у травні, відбулась прем’єра пісні “ Дороги ” у Центральному домі працівників мистецтв. Виконував пісню Ансамбль НКВС. У залі довго стояла тиша. І раптом – буквально шквал оплесків. Пісня зразу пішла в ефір, підхопилася народом, швидко розспівалась. Пісня вийшла не голосною , трохи мінорною і простою, як саме солдатське життя.

Ведучий 1. Мабуть, немає людини, котра хоч раз почувши пісню А. Фатьянова і композитора В. Соловьйого – Сідого «Соловьи », не закохався в неї . Вона лунала на фронті весною 1945 року і зразу ж полонила серця воїнів своїм ліризмом, душевністю, якоюсь незвичайною чарівністю. Слова пісні дуже точно і разом зтим просто розповідали про те ,що було в ті дні на душі у кожного бійця.

                              А завтра снова будет бой –

                              Уж так назначено судьбой,

                              Чтоб нам уйти, недолюбив,

                              От наших жен, от наших нив.

                              Но с каждым шагом в том бою

                              Нам ближе дом в родном краю.

Ведучий 2. Ось що розповідав про народження цієї чудової пісні її автор поет Фатьянов, в шинелі рядового прокрокував тяжкі воєнні дороги і прославив їх в цій і других своїх невмирущих піснях: “Згадую фронт ... У великому зеленому гаю ми, солдати, після тільки що згаснувшого бою лежимо, обтрушуемось від крупинок землі, і раптом чуємо: услід за розтанувшим в далечі рокотом вражих літаків в усе горло, неначе утверджуючи життя, заспівав соловей! І це ввійшло в пісню «Пришла и к нам на фронт весна». Саме таким було початкова назва пісні.

Звучить пісня «Соловьи» , сл. А. Фатьянова , муз. В. Соловьева – Сідого, спочатку голосно, а потім тихо, фоном.

Ведучий 1 Шістдесят п’ять років пройшло після того, як відгриміли останні залпи Великої Вітчизняної, а ми як колись любимо і співаємо пісні А Фатьянова “На солнечной поляночке“, “Где же вы теперь, друзья-однополчане?“ і в першу чергу , “Соловьи“. Таємницю успіху пісні, дуже точно пояснив полководець Великої Вітчизняної війни маршал Радянського Союзу Г. К. Жуков, назвавший її у числі трьох найулюбленіших свої пісень. Такими були для нього “Священная война“, “Э, дороги“, “Соловьи“. “Це безсмертні пісні! – сказав про них маршал. – А чому? Тому що в них відобразилась велика душа народу...“

Давайте і ми ще раз прослухаємо цю чудову пісню.

Пісня включається голосно і лунає до кінця.

Ведучий 2.

                              Над лесами необъятными,

                              Над полями перекатными,

                              Над разрывами гранатными

                              Песни-ласточки летят.

                             Пахнут рощи горьким порохом,

                              Шепчут травы тихим шорохом

                              И о том, что сердцу дорого,

                              Русским людям говорят.

Ведучий 1. А ось перед нами  пісня про солдата – переможця, який повернувся до рідного села, вирішеному М.. Ісаковским та М. Блатнером в трагічному ракурсі: пройшовший пів-Європи солдат з пісні « Враги сожли родную хату» знаходить на місці свого будинку попелище та могилу коханої на цвинтарі біля околиці… потрясіння воїна – переможця велике. З драматичним емоційним напруженням співали найвідоміші виконавці цю пісню.

Звучить пісня  сл.. М.Ісаковського та муз.  М.Блатнера «Враги сожли родную хату»

Ведучий 2. Справжньою вершиною пісенної лірики можна назвати «Вечер на рейде» В. Соловйова – Сєдого н а слова А Чурсіна. Написана в перші місяці війни, ця пісня витримала нелегку боротьбу за своє  існування . Багато музикантів її на прийняли: мовляв, така пісня в дні кровопролитної війни не потрібна. Тільки весною 1942 року на фронті, після переконливого прохання бійців зіграти що–небудь «для душі», В. Соловйов – Сєдой вирішив попробувати цю замріяно – сумну пісню. « Я запел – вспоминает композитор, - « прощай, любимый город…» Бойцы в землянке, их было человек тридцять – сорок, со второго куплета насали мне подпевать. И я почувствовал, что песня понравилась. Что она дошла до сердец…» Сьогодні її виконують у всіх кінцях нашої країни та за кордоном.

Звучить пісня «Вечер на рейде»  сл.. а. Чурсіна,  музика В. Соловйова – Сєдого

Ведучий 1.  Більшість фронтових пісень були народжені самим життям. Одного разу поет Олексій Сурков, виходячи із ворожого оточення, попав… на мінне поле. Це було дійсно «до смерти четыре шага», даже менше… Після всіх випробувань написав жінці листа та створив їй напам’ять  вірші, які стали улюбленою народом піснею «В землянке».

 Звучить пісня «В землянке» на сл.. О.Суркова, муз. К. Лістова

ВЧИТЕЛЬ:  Пройшли роки та десятиріччя… Але і зараз і ветерани, і молодь з глибоким хвилюванням звертаються до пісень, які допомогли розгромити ворога, пісень, які закарбували пафос та велич вогняних років Великої Вітчизняної війни.

Звучить пісня « Бери шинель»